Кодекс законів про працю (КЗпП) раніше не містив норм про дистанційну (надомну) роботу. Положення ж про умови праці надомників 1981 року геть застаріло.
Але 17.03.2020 був прийнятий Закон № 530-IX, який визначив, що на період карантину або обмежувальних заходів у зв’язку з COVID-19 роботодавець може доручити працівникові виконувати роботу вдома. При цьому згода працівника Законом не вимагається.
Далі (30.03.2020) був прийнятий Закон № 540-IX, яким внесені зміни у статтю 60 КЗпП, зокрема:
- на час загрози епідемії, пандемії та (або) загрози іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу може встановлюватися у наказі роботодавця (без обов’язкового укладення трудового договору у письмовій формі);
- дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, але поза приміщенням роботодавця;
- при дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку.
Отже, роботодавець може видати відповідний наказ про дистанційну (надомну) роботу та ознайомити з ним працівників. Згода працівників не потрібна.
В поточній ситуації (коли багато компаній de facto вже працюють дистанційно) компанія може направити скан наказу на корпоративні електронні адреси працівників та отримати у відповідь підтвердження про ознайомлення.
